Хто має визначати культурну спадщину пам’яті? Яким чином театр перетворюється на засіб меморіалізації? Чому українські посили не знаходять відгук у іноземної публіки? Що робити, якщо місцева адміністрація чинить перешкоди ініціативам суспільства? Як позбутися радянських кліше у вшануванні героїв?
Про те, як в Україні нині розбудовуються практики вшанування пам’яті, вели мову під час вебінару Архіву Війни кураторка платформи культури пам’яті "Минуле / Майбутнє / Мистецтво" Оксана Довгополова, учасниця Коаліції діячів культури Уляна Мороз та керівниця відділу з питань меморіалізації управління культури, національностей та релігій Ірпінської міської ради Софія Мартинюк. Розмову спрямовував журналіст та інтерв’юер Архіву Війни Євген Павлюковський.
Валерія Вдовіченко для Суспільне Культура підготувала головні тези обговорення.
Євген Павлюковський
Питання меморіалізації — це питання для небайдужих людей, які прагнуть, щоб національна пам'ять функціонувала належним чином, а не за тими радянськими зразками, які вона мала до 2014 року або частково до 2022 року.
Небачена досі кількість жертв російської агресії спонукає знаходити нові шляхи до осмислення і збереження досвіду переживання війни. І найважливіше те, що ми повинні зафіксувати ці свідчення для того, щоб якомога ефективніше доносити світу про ті злодіяння, які Росія здійснює в Україні. Це дасть можливість покарати агресора й досягти міжнародного засудження Росії за прикладом нацистської Німеччини. Отже, меморіалізація — це один із кроків, які Україні необхідно буде зробити для свого подальшого цивілізаційного розвитку. Як і чому ви почали займатися темою меморіалізації?
Оксана Довгополова
Багато років я працювала в науковому середовищі та займалася філософією та історією. Однак події 2014 року все перевернули: мені стало ніяково, що я спостерігала за маніпуляціями минулим і жодним чином на них не реагувала. Тоді мені здавалося, що це не дуже суттєво, адже кмітливі люди й так усе зрозуміють, а іншим пояснювати даремно. Але коли я побачила, як історичну термінологію використовують для виправдання реальних вбивств, то вийшла в публічний простір.
Ми з командою платформи "Минуле / Майбутнє / Мистецтво" вже більше шести років систематично працюємо над темою меморіалізації. Засновуючи нашу організацію, ми опиралися на європейський досвід, який показує: розв’язання найскладніших "вузлів пам’яті" найчастіше відбувається саме у сфері мистецтва. Тому ми обрали творчий інструментарій як основний. З 2022 року наша діяльність зосереджена виключно на темі російсько-української війни. "Минуле / Майбутнє / Мистецтво" реалізовує не лише художні та виставкові проєкти, а й безпосередньо працює з процесами вшанування пам’яті.