События Сегодня 15:12 ПоделитьсяОтправитьТвитнуть Автор: Олександра Залозна
- Недвижимость
- Война
- Советы юриста
- переселенцы
Ідея передачі помешкань, у яких довгі роки ніхто не мешкає, для потреб внутрішньо переміщених осіб, викликає значні обговорення в правовій площині. Питання торкається рівноваги між соціальною необхідністю забезпечення житлом ВПО та гарантіями права особистої власності.
Про це Vgorode розповіла адвокат, керуюча Адвокатським бюро “Анни Даніель”, кандидат юридичних наук Анна Даніель. Згідно з її словами, з погляду чинного законодавства, положення виглядає неоднозначно.
Зараз усе найактуальніше в нашому Telegram-каналі. Долучайтеся, щоб бути в курсі найважливішої інформації
Що гарантує Конституція
Стаття 41 Конституції України чітко визначає: право приватної власності є непорушним, і ніхто не може бути неправомірно позбавлений цього права. Навіть в умовах воєнного стану примусове відчуження майна допускається лише як виняток – з міркувань суспільної необхідності та за умови попереднього та повного відшкодування його вартості або з подальшою компенсацією.
В Україні існує легітимний механізм передачі майна громаді, якщо воно визнається безгосподарним або відумерлою спадщиною. Відумерла спадщина – це майно померлої особи, яка не має спадкоємців. Однак така процедура тривала та здійснюється виключно через суд. Вона може тривати щонайменше рік після офіційного виявлення такого майна.
Просто заселити людей до квартири через те, що там тривалий час не сплачували комунальні послуги або не мешкають власники – це пряме порушення закону. Такі дії можуть бути кваліфіковані як незаконне проникнення до житла відповідно до статті 162 Кримінального кодексу України.
Що дозволяє воєнний стан
Закон України “Про правовий режим воєнного стану” передбачає можливість примусового відчуження або вилучення майна військовим командуванням. Проте, за словами експерта, ці норми стосуються переважно потреб оборони.
Якщо йдеться про соціальні потреби, зокрема розселення ВПО, відповідний механізм має бути чітко прописаний у спеціальному законі. Поки що такого закону, який дозволяв би в радикальному порядку передавати приватне житло без згоди власника для розміщення переселенців, не існує.
Окрему стурбованість викликає ситуація з житлом українців, які виїхали за кордон через війну. Відсутність власника протягом двох або трьох років не є підставою позбавлення його майна. Будь-які спроби трактувати “непроживання” як підставу для вилучення можуть спричинити значну кількість судових позовів, у тому числі до Європейського суду з прав людини.
Який механізм може бути законним
Зі слів Анни Даніель, більш реалістичним шляхом може бути не примусове відчуження, а добровільна модель співпраці. Зокрема, йдеться про механізм соціальної оренди, коли власник самостійно передає житло в управління громаді.
Така модель може передбачати:
- добровільну згоду власника на передачу квартири;
- податкові пільги чи інші фінансові стимули;
- гарантії збереження майна;
- оплату комунальних послуг з державного або місцевого бюджету.
В такому випадку держава не порушує право власності, а створює умови для взаємовигідної співпраці.
Поки ж будь-які заяви про передачу приватних квартир без згоди власників залишаються скоріше політичними деклараціями або проєктами, що потребують суттєвих змін до Цивільного кодексу України та інших нормативних актів. Без рішення та чітко прописаної процедури компенсації такі дії можуть бути визнані незаконними.
Приєднуйтесь до наших каналів в Telegram:
“Підсумки дня. Новини України та світу” – о 22:00 пишемо добірку про те, що важливого відбулося протягом дня.
Vgorode.ua Киев – все, что касается нашего города.
“Диван зачекає” – куди ходити у Києві, та як розважатися.
“Сова” – кращі добірки кіно, серіалів, та музики.