89 років тому розпочав свою роботу наш кінотеатр «Жовтень». За ці роки він жодного разу не змінював свого основного призначення.
Кінотеатр пережив війну, радянську погоню за мрією побудувати світле майбутнє, нестабільність у роки перебудови, став свідком відродження нашої держави та її самобутньої національної спадщини, був спалений і зміг відродитися.
– Усі ці роки ми докладали зусиль до того, щоб наповнити наш репертуар якісним, інтелектуальним, естетичним контентом, підтримували і промотували українське кіно! Ми пережили занепад українського кіно і зараз неймовірно пишаємося розквітом кіноіндустрії та досягненнями національного кінематографу! – написали на Facebook-сторінці кінотеатру. – Але все це ми робили лише з однією метою – щоб наші глядачі мали місце, в якому було б так затишно і комфортно, як вдома, щоб Ви хотіли повертатися до нас знову і знову, бо у нас йдуть саме ті фільми, які Ви любите, які змушують Вас розмірковувати, плакати чи сміятися і стають поштовхом для нових ідей та досягнень!
Під постом вже з'явилися привітання від глядачів:
– Для мене це теж улюблений кінотеатр, як на роботу туди ходжу. Але дуже би хотілося, щоб побудували ліфт на другий поверх, бо багато фільмів та виставок йдуть тільки там, а є ж і маломобільні категорії людей, які не можуть піднятись, і не всім можна фізично допомогти, – пише Анна Проскурня.
– Вітаю улюблений кінотеатр! Від дитинства і до сьогодні похід до вас – свято. Це більше ніж просто подивитися фільм. Дякую, лишайтесь і для внуків, – пише Марина Рибицька.
ІСТОРІЯ
Кінотеатр «Жовтень» розпочав роботу в 1931 році під назвою «Дев'яте Держкіно» за адресою: вул. Констянтинівська, 26, м. Київ (Україна), станція метро «Контрактова площа». Будівля кінотеатру виконана в стилі конструктивізм, що був дуже популярним у 1920 – 1930 рр. XX ст. Основною рисою цього стилю вважається економність та простота кожної форми, наявність цікавих та незвичних геометричних фігур або ліній. Цей стиль архітектури спричинив справжній «бум», наслідки якого й досі відстежуються в багатьох містах колишнього Радянського Союзу.
Перше згадування про діючий кінотеатр «Жовтень» (тоді – «Дев'яте Держкіно») у пресі датується наступним після урочистого відкриття днем, 30 січня 1931 року. На подію відгукнулася газета «Пролетарська правда». Стаття називалася «Перемога на культурному фронті», у ній театрові пророчили долю «лабораторії пролетарської культури», і не дарма.
Цікаво, що сюди люди приходили не лишень дивитися кіно. Перед кіносеансами глядачі в одному фоє могли скористатися бібліотекою, в іншому – насолодитися настільними іграми (шахами, шашками, доміно). Функціонував навіть стрілецький тир, адже кінотеатр виконував ще й важливе на той час ідеологічне завдання «бути організатором волі пролетаріату до будівництва соціалізму», а отже вміння поводитися зі зброєю було зовсім не зайвим.
За час свого існування «Жовтень» жодного разу не змінював свого призначення. У роки фашистської окупації будівля зберегла призначення – тільки назва змінилася на «Глорію». А в 1943 році, після визволення Києва, кінотеатр отримав свою нинішню назву. Російська назва – «Октябрь» – так і не прижилася.
В останні десятиліття XX сторіччя кінотеатр зайняв особливу нішу в кінематографічному просторі – він став «кінодомом», де глядачі відкривали найкращі зразки світового та вітчизняного кіно, різноманітні фестивальні програми, передпрем'єрні покази. Тут проходили творчі зустрічі та ретроспективи. Особливістю репертуарної політики кінотеатру є націленість та особливий інтерес до вітчизняного кінематографу. Тут на великих екранах мали змогу представити свої роботи широкій аудиторії як режисери-початківці, так і корифеї українського кінематографу.
Будьте постійно у курсі подій, якими живе столиця – підписуйтесь на канал "Вечірнього Києва" у Telegram та Facebook.
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
