84
У столиці є багато місць, про цікаву історію яких знають далеко не всі
Київ складається з десяти адміністративних одиниць — районів. Кожен із них — розміром із невеличке місто. Райони мають свою історію, традиції, визначні місця.
Каштан NEWS розповідає та нагадує про цікаві факти київських районів. Зокрема, йшлося про місцевості під назвами Мишоловка, Звіринець, Батиєва гора, Лиса гора, Чорна гора, Черепанова гора, Корчувате, Феофанія, Іподром, «Експоцентр», музей у Пирогові, Теремки, Голосіївський парк, Байкове кладовище тощо.
Сьогодні розповідаємо про Національну бібліотеку України імені Володимира Вернадського.
Розташування
Національна бібліотека України імені Володимира Вернадського є головною бібліотечною установою країни. Вона розташована в Голосіївському районі Києва на Голосіївському проспекті, 3, і займає територію площею три гектари.
Історія
Сучасну будівлю бібліотеки заввишки в 27 поверхів було зведено 1989 року за проєктом групи архітекторів «Київпроекту». Бібліотечний комплекс баштової побудови книгосховища споруджено навколо вертикального транспортного стволу, від якого відходять горизонтальні розташування читальних та службових приміщень, що дозволяє розмістити читальні зали на одній площині. А загальна площа всіх приміщень становить 35,7 тис. кв. м. Висота будівлі — 78,6 м, із яких майже два метри припадає на шпиль. Книгосховище бібліотеки спроєктовано з мінімальним доступом світла, що запобігає руйнуванню книг. Крім того, будівля має два підземні поверхи.
Історія закладу розпочинається з 1918 року, коли було оприлюднено концепцію Національної бібліотеки Української Держави.
У 1929–1930 роках для бібліотеки було споруджено спеціалізоване приміщення на вулиці Володимирській, 62. Ця будівля збереглася та використовується й сьогодні і становить єдиний архітектурний ансамбль разом із будинком Наукової бібліотеки Київського національного університету імені Тараса Шевченка.
У часи Другої світової війни книгарню довелося евакуювати до російського Башкортостану, до міста Уфи. Там вона працювала в приміщенні педагогічного університету до 1944 року, після чого повернулася до Києва.
Рукописи не горять
Як часто буває з приміщеннями, де зберігаються легкозаймисті речі, у бібліотеці 24 травня 1964 року сталася пожежа. Як з’ясувалося згодом, це був підпал, який влаштував співробітник бібліотеки Віктор Погружальський. Тоді подейкували, що він був таємним агентом КДБ. Винуватець мотивував свій вчинок помстою директорові бібліотеки. Цікаво, що під час судового процесу ніхто не порушив питання, чому Погружальський, який працював у російському відділі бібліотеки, з метою помсти директорові вирішив підпалити приміщення з українськими виданнями. Внаслідок підпалу суттєвих збитків було завдано фонду вітчизняних періодичних видань, українським книжкам переважно радянського періоду, певній кількості іноземних журналів, частині дублетного фонду україніки. Всього вогонь знищив майже 10 відсотків основного бібліотечного фонду. Однак упродовж кількох наступних років за рахунок видань із обмінно-резервного фонду інших бібліотек УРСР утрачене було відновлено.
За рішенням суду винуватець отримав 10 років позбавлення волі, проте весь термін покарання не відбув, а звільнився достроково та переїхав до Молдови.
Варто зазначити, що до гасіння вогню було залучено 150 пожежників, з яких 10 зазнали фосфорного отруєння. Як стверджують фахівці, це може свідчити про те, що Погружальський використовував для підпалу фосфорні шашки, які доволі складно відразу загасити.
Після пожежі було побудовано додаткове книгосховище, запроваджено нову систему обліку літератури тощо.
Загибель людей
Інша трагедія спіткала книгарню 29 вересня 2010 року. Тоді під час ремонтних робіт на двадцятому поверсі книгосховища працювала бригада штатних електриків. У якийсь момент відбулося спрацьовування газової системи пожежогасіння, внаслідок чого, за повідомленням ДСНС, загинуло дві людини та одну було госпіталізована до токсикологічного відділення лікарні швидкої медичної допомоги. Пожежі та вибуху не було.
Цікаві факти
У серпні 2018 року бібліотека відзначила 100 років від дня створення. За часи свого існування вона 12 разів змінювала назву, її очолювало 28 директорів.
Нині бібліотека є найбільшою в Україні за обсягами фондів та площею. Її колекція налічує понад 15,8 мільйона одиниць зберігання. У закладі працює понад 900 осіб, з яких 70% – бібліотечні працівники, 17% – наукові співробітники, а 13% – представники інших спеціальностей. Серед наукових співробітників – 27 докторів і 125 кандидатів наук. Інформаційними ресурсами бібліотеки користуються майже пів мільйона читачів, яким щорічно видають до 5 мільйонів документів. У приміщенні налічується 22 спеціалізовані зали, 14 читальних залів.
Бібліотека входить до двадцятки найбільших книгарень світу та здійснює міжнародний книгообмін із 591 науковою установою в 62 країнах.
Примітно, що всі друковані періодичні видання мають електронні версії, які можна знайти на офіційному сайті закладу. А архіви бібліотеки містять найповніше зібрання пам’яток слов’янської писемності Х–ХІІ століть, рукописних книг та книжкові колекції видатних діячів української і світової науки й культури. Також бібліотека має найбільше нотосховище в Україні: воно налічує майже 225 тисяч одиниць, датованих від другої половини ХVІІ століття.
У сучасній структурі бібліотеки діє понад 50 підрозділів, згрупованих за напрямами діяльності в науково-дослідні інститути.
Бібліотека має власну електричну підстанцію, а установки для кондиціювання повітря дозволяють підтримувати в приміщеннях оптимальну температуру та вологість. Водночас у читальних залах протягом години тричі проводиться обмін повітря. Контрольно-пропускний пункт оснащено радіочастотною системою захисту книжкових фондів, що убезпечує від несанкціонованого виносу бібліотечних екземплярів.
Своєрідною архітектурною окрасою будівлі є пандус, на якому розташовано 11 бюстів видатних осіб, котрі зробили вагомий внесок у розвиток української та світової науки і культури.
У фойє перед читальними залами відвідувачів зустрічає гобелен «Джерела слов’янської писемності» розміром 7 на 3,5 метра. Його вишили вручну з вовни та люрексу Марія та Іван Литовченки. Крім того, у центральному вестибюлі розташовано монументально-декоративне панно «Біль землі» площею 300 кв. м.
Як дістатися
Якщо вас зацікавила Національна бібліотека імені Володимира Вернадського і ви хочете відвідати її, щоб усе побачити на власні очі, до ваших послуг метро до станції «Деміївська», а також автобуси маршрутів № 1, 20, 22, 28, 42, 119; тролейбуси № 11, 12, 91; маршрутки № 20, 27, 239, 416, 470 або приватний транспорт за допомогою навігатора.
Євген ДЕМ’ЯНОВ
