Сьогодні виповнюється 122-га річниця від дня народження талановитого художника, продовжувача славетної династії Кричевських та добровольця-учасника Другої світової війни, який частував французьке військо українським борщем із пампушками.

Ім’я талановитого українсько-французького художника, представника діаспори, Миколи Васильовича Кричевського не дуже відоме широкому загалу. Часто в Україні його ім’я асоціюється із знаменитою династією братів-художників Кричевських, діяльність яких мала надзвичайне значення для українського мистецтва кінця ХІХ — першої половини ХХ століття.

До дня народження Миколи Кричевського, цього надзвичайно обдарованого нащадка видатних митців пропонуємо відкрити надзвичайну творчу спадщину художника, його неповторний талант вишуканого лірика міського пейзажу та віртуоза акварельного живопису, які йому принесли європейське визнання.

Народився Микола Васильович 24 листопада 1898 року у Харкові в родині Василя Кричевського та його першої дружини Варвари Марченко. Шлюб був нетривалим, і згодом розпався. Майбутній художник переїжджає з батьком до Києва, де здобуває початкову освіту у Київській гімназії (1917 рік), а згодом, декілька років продовжує навчання в Університеті Святого Володимира (нині КНУ імені Шевченка). Хист художника в нього проявився досить рано, тому  його батько — видатний художник та архітектор Василь Григорович, охоче розвивав талант сина.

У юнацькі роки Микола захоплюється театром та деякий час працює художником – декоратором та актором в трупі Миколи Садовського. У 1919 році, разом з трупою театру виїхав у турне Європою. Впродовж двох років жив в Ужгороді та працював художником руського театру «Просвіта». У 1923 році художник мігрував до Чехословаччини для навчання у Празькій Мистецько-промисловій школі, яку він успішно закінчив з відзнакою у 1928 році.

У 30 років митець їде до Парижа, де доля його зводить з іншим українським емігрантом з Одеси, Володимиром Райкісом, який був директором картинної галереї «Зак». Саме в цей період, акварельні роботи художника починають з’являтися в провідних галереях Парижа та мають великий успіх. Особливо користувалися популярністю його надзвичайні пейзажі Парижу та Венеції, куди Кричевський приїздив щовесни. За своє життя художник створив понад 7000 творів, проте його величезним «коханням» була саме акварель, де яскраво проявився його велике та самобутнє художнє обдарування.

В еміграції митець не забував свого українського коріння та навіть зробив ілюстрації до французького видання повісті М. Гоголя «Тарас Бульба».

У період  Другої світової війни художник пішов добровольцем до французької армії, де працював кухарем. Кулінарія була іншим палким захопленням Василя Кричевського, а його борщ з салом та пампушками мав серед солдатів неабиякий успіх.

Не маючи своєї власної родини,  самотній митець підтримував тісні стосунки з батьком (який на той момент перебрався з новою родиною до Венесуели), а також з братом Василем та сестрою  Галиною. Велику увагу Микола Васильович приділяв своїй племінниці Катерині Кричевській-Росандіч, яка була не лише улюбленою ученицею свого дядька, але також успішно продовжила родинну художню справу.

Помер Микола Кричевський від серцевого нападу 11 вересня 1961 році у Парижі, де і похований на кладовищі Баньо.

Два роки тому, до 120 річчя від Дня народження художника у Києві в музеї діаспори проходила унікальна виставка робіт Василя Кричевського «Мистець і світ».

Були представлені найрізноманітніші роботи майстра, починаючи від його перших картин, написаних  ще під час проживання в Ужгороді,  знаменитих акварелей, де він майстерно зображав набережну Сени у Парижі до  найулюбленіших венеціанських пейзажів, які досі з успіхом продаються по всьому світу, а також та нью-йоркських акварелей більш пізнього періоду, які відносять до категорії рідкісних. Багато картин були представлені в Україні вперше, та експонувалися на виставці за ініціативи племінниці художника Катерини Кричевської.

Про роботи Миколи Кричевського мистецтвознавці відзначали:

«Микола Кричевський зумів продемонструвати досконале володіння аквареллю, поєднавши її з підводкою тушшю й виробивши унікальну авторську техніку. Всі його акварелі, виконані в стилі постімпресіонізму, вирізняються висвітленою кольоровою палітрою, легкістю і невимушеністю, відчуттям прозорості води й невагомості архітектури». 

Тетяна Асадчева

Важливі новини та перевірена інформація в Telegram і Facebook.

Sourse: vechirniy.kyiv.ua

No votes yet.
Please wait...

ОСТАВЬТЕ КОММЕНТАРИЙ

Please enter your comment!
Please enter your name here