Марія КАТАЄВА
На широкі екрани нарешті вийшла стрічка Олександра Денисенко «Тарас. Повернення». Картина була готова ще навесні 2019-го року, але спочатку не могла знайти прокатну компанію, а потім прем'єра була перенесена через карантин з квітня на кінець вересня.
В основі фільму – маловідомі сторінки життя Кобзаря, останні місяці його заслання у Казахстані у 1957 році. Того літа поет, засланий на військову службу в російській царській армії, отримує повідомлення від друзів із Петербургу. Дізнається, що його помилував особисто цар Олександр II. Однак військове керівництво Новопетрівського форту не поспішає повідомляти Тараса про це й видавати указ про звільнення. В цей час приїжджає таємний агент з Петербургу намагається зробити все, щоби поет залишився тут назавжди.
Кадр з фільму
У cюжеті використані два реальні факти – звістка від Лазаревського про те, що Шевченко звільнений, яка приходить до нього з листом у середині травня 1957 року та його 2 серпня. Решта – домисли режисера та автора сценарію.
– Це історія про те, як Тарас Григорович уникав смерті і мав би бути вбитий за наказом третього відділення, яке надіслало до нього в 1957 році таємного агента. Весь фільм побудований на тому, що Шевченко тікає від нього і йому допомагають різні люди, в тому числі казахи. З 1836 року тривала російсько-казахська війна. І відразу як Тарас Григорович звідти поїхав, почалося велике повстання на Мангистау. Тож ми намагалися показати й історію спротиву казахського народу, ватажки якого спільно з Шевченко відстоюють цінності свободи, – говорить режисер стрічки Олександр Денисенко. – Картина під іншим кутом розкриває постать Тараса Григоровича. Він не читає поезію, а фехтує, б'ється, скаче на конях. В цій історії він – велика людина, яка намагається уникнути смерті і змушена шукати свободу в Санкт-Петербурзі. Допомагає йому в цьому комендант Іраклій Уськов. Намагався відкрити глибини його духу і показати, наскільки він був вразливий та фантастичний у поведінці, як оцінював цей світ, як прагнув вийти з-під впливу російщини, навіки відійти від колоніальної системи і стати вільним. Це людина, яка не зрадила Україну, не пішла на поступки.
Тараса Григоровича зіграв актор Молодого театру Борис Орлов. Це його перша головна роль у повнометражному фільмі. Перед зйомками за допомогою гриму перевтілювався у Тараса по три години.
– Хотів створити новий образ Шевченка, Людини, яка намагається знайти відповідь на питання, хто він є, на що він здатен. Так довго прагнув волі. Але омріяна свобода за час вислання, а це 10 років, стала незвичною, чужою. Виникає питання, чи вистачить мужності на цю свободу. Чи вона залишилась ще в душі, – поділився Орлов. – Вперше був в Казахстані. Це як інша планета. Нам з казахами було непросто знайти спільну мову. Наприклад, вони не розуміють гумору. Пересічні казахи знають про Шевченка як місцеву туристичну принаду. Там знаходиться його музей.
У фільмі змальовується стосунки Шевченка з товаришами та жінками – дружиною коменданта Агати Уськової, яка була зачарована поезію, та казашкою Катя, яка врятувала Тараса.
У картині задіяні 60 акторів, ще 300 – у масових сценах. Також у фільмі зіграли Богдан Бенюк (один із солдатів-українців), Юрій Шульган (Іраклій Усков), Ганна Топчій (Агата Уськова), Акнієт Орінтай (казашка Катя). Музику написав композитор Мирослав Скорик, а співає в картині Катя Чілі.
Проєкт переміг на конкурсі Держкіно ще у 2012 році, однак за часів президенства Януковича розпочатий не був. Працювати почали лише в 2015-му. Зйомки фільму проходили в Києві (Київська фортеця, де «розташували» військові каземати), Одесі (павільйони Одеської кіностудії), в Аккерманської фортеці у Білгород-Дністровську. А також в Мангистауській і Алматинській областях у Казахстані. Знімальна група побувала на 38 локаціях – у тих місцях, де і сам Шевченко. Загальний бюджет стрічки становить 44,8 млн грн, половину коштів дало Держкіно.
Нагадаємо, інтерактивні вистави готує для дітей столична оперета.
Марія Катаєва
Важливі новини та перевірена інформація в Telegram і Facebook.
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
