«Вечірній Київ» поспілкувався з Олександром та дізнався деякі секрети створення вражаючих світлин.
— Олександре, що для Вас означає вдала фотографія? Та як Вам вдається досягти такої гармонії у кадрі?
— Перш за все має пощастити. Для мене, фотографія — це як великий пазл, де має співпадати купа елементів, серед яких ті на які я можу вплинути, так і ті, що мені непідвладні. Для гарного знімку замало опинитися у красивому місці у потрібний час, виставити ракурс та підібрати правильні налаштування камери. Окрім цього має пощастити з погодою, освітленням, подіями, які відбуваються у кадрі, якимсь миттєвим явищам… Усі ці елементи збираються у дійсно вдалий кадр.
Андріївський узвіз та поділ на сході сонця. Фото Олександра Шкурдюка.
— У чому особливість нашого міста на фотографії?
— Для мене, перш за все, це історія нашого стародавнього міста, його храми та пам’ятки. А ще неймовірний рельєф та Дніпро, які надають нашому місту неповторної та унікальної краси.
Майдан незалежності з вистоти постає у незвичному ракурсі. Фото Олександра Шкурдюка.
Вечірній Київ- місто вічне та прекрасне… Фото О.Шкурдюка.
НСК Олімпійський, який ввечору нагадує корабель інопланетян. Фото О.Шкурдюка.
Золоті Ворота-перлина старовинного міста. Фото Олександра Шкурдюка.
Вид на Поділ у грозу. Фото Олександра Шкурдюка.
Вечірній КПІ. Фото Олександра Шкурдюка.
— Що на Вашу думку, є неповторного у Києві, чого немає в інших містах?
— Це досить важко пояснити. З одного боку, якщо ми намагатимемося виділити якісь окремі елементи, то будь-який з них можна знайти в іншому місті, але усе це разом створює для мене свою особливу атмосферу. Для мене — це перш за все моє рідне місто, яке є дуже люблю та намагаюся цю любов втілити у фотографії.
Києво-Печерська Лавра. Фото Олександра Шкурдюка.
— Чи для фотографа щось таке, чого зазвичай, не бачать звичайні люди?
— Думаю, що усі люди бачать одне і теж: мальовничий пейзаж, красиве небо чи вишукану архітектуру… Однак, бачення фотографа відрізняється у деталях. Як фотограф, я бачу те, як можна покращити дійсність: який ракурс краще підібрати, як залишити поза кадром усе зайве, на чому краще зробити акцент, який об’єктив краще підібрати. У своїй голові я маю змогу бачити те, як буде виглядати відзнята фотографія ще до того, як натиснути кнопку.
— Олександре, чи є щось нове, що Ви відкрили особисто для себе про наше місто у кадрі?
— Неймовірним відкриттям для мене стало те, як виглядає наше місто з висоти пташиного польоту. Квадрокоптер відкрив для мене нові види, про які я раніше навіть не здогадувався. Він допоміг поглянути на місця, які я знаю з дитинства, у зовсім інших ракурсах. Іноді, коли ми ходимо вулицями у сіру туманну погоду і для нас все постає понурим та безрадісним, але буквально у 100 метрах над нами сонце, яке відблискує на золотих куполах Києво-Печерської Лаври або меча Монументу Матері-Батьківщини… Тож, коли ти злітаєш догори над усією цією сірістю та бачиш цю неймовірну красу — емоції просто зашкалюють!
Мати Батьківщина з висоти пташиного польоту. Фото Олександра Шкурдюка.
Дзвіниця Києво-Печерської Лаври -одна із кращих робіт фотографа. Фото Олександра Шкурдюка.
— Що приносить Вам найбільше задоволення у професії?
— Для мене найбільша радість: коли я зміг зняти у новому ракурсі те, що вже знімав десятки разів. Коли небо наповнюється такими фарбами, яких я ніколи ще не бачив у житті. І звісно, коли вдається спіймати момент, який більше не ніколи повториться.
Веселка над Софіївським собором та Михайлівською площею. Фото Олександра Шкурдюка.
— Які кадри, зазвичай, краще вдаються: мимовільні чи заздалегідь підготовлені?
— Як фотограф з великим досвідом можу сказати, що ніколи заздалегідь не знаєш, який знімок одержиш у результаті. Іноді і мимовільно можна одержати унікальні та неповторні кадри, але і багато чого залежить і від того наскільки багато зусиль вкладено у процес підготовки — правильно обране місце, час, світло, ракурс теж залежить надзвичайно багато. І вірогідність одержати якісний знімок істотно збільшується.
Фотографії для публікації цього матеріалу у «Вечірньому Києві» були надані Олександром Шкурдюком.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua