Київський Будинок актора: від Дому молитви до концертної зали

Будинок актора на Ярославовому Валу, 7, має багату історію: від караїмської кенаси до сучасного культурного центру.

Історія будівлі, що нині відома як Будинок актора, розпочинається з кінця XIX століття, коли київська караїмська громада вирішила збудувати власний молитовний дім — кенасу.

Цей проєкт, згідно з інформацією від ТиКиїв, був профінансований “тютюновим королем” Соломоном Коганом, який виділив на будівництво 200 тисяч рублів. Владислав Городецький, видатний київський архітектор, розробив проєкт у мавританському стилі, використовуючи аркади, куполи та багатий геометричний орнамент.

Замовник вимагав саме такого оздоблення, що відповідало східним традиціям.

Городецький активно використовував цемент і бетон, не лише через мистецькі міркування, але й як потужний інструмент реклами для виробників цих матеріалів. Для кенаси було передбачено купол, центральний вхід, а також окремий “жіночий” вхід для забезпечення окремого простору для жінок, відповідно до караїмських релігійних норм.

На внутрішнє оздоблення витратили 30-40 тисяч рублів. Будівництво розпочалося у 1898 році, а в 1902 році караїмський молитовний дім було відкрито, хоча Соломон Коган не дожив до цього моменту.

Релігійна споруда стає культурним центром

Функціонування кенаси як релігійної установи тривало лише 15 років. Після приходу до влади більшовиків у 1917 році, всі релігійні споруди були конфісковані. З будівлі колишньої кенаси було знесено купол, а гратчасті двері демонтовано.

Спочатку приміщення використовувалося як склад, а згодом зазнало численних трансформацій: тут розташовувалися установа політосвіти, будинок народів сходу, ляльковий театр, кінотеатр “Зоря”, і навіть проводилися католицькі богослужіння.

У 1948 році будівлю було передано Українському театральному товариству, яке у 1987 році стало Спілкою театральних діячів України. Саме ця організація у 1981 році заснувала в приміщенні Будинок актора.

Вхід до нього тепер здійснюється через прибудову, споруджену під час реставрації 1968 року.

Незважаючи на зміни, деякі елементи первісного призначення будівлі збереглися. Наприклад, там, де нині розташована сцена, колись був вівтар, на балконі молилися жінки, а глядацькі місця займали лави для літніх вірян.

Решітки на батареях та балкончик є частиною інтер’єру, що датується 1900 роком.

Сучасний стан та перспективи

Сьогодні колишня кенаса функціонує як концертний зал на 200 місць, де проводяться різноманітні культурні заходи: концерти, вистави, фестивалі, творчі зустрічі. У Будинку актора також діє виставкова зала, спеціалізована театральна бібліотека, а у фоє часто організовуються художні виставки.

Працівники закладу зазначають, що будівля потребує реставрації, проте через статус пам’ятки архітектури самостійне проведення будь-яких робіт заборонено. Фінансування від держави Будинок актора не отримує, тому його існування забезпечується завдяки платі від організаторів виступів та оренді залів.

Останнім часом місцева караїмська громада виявляє інтерес до повернення колишнього храму, посилаючись на Закон “Про корінні народи України”.

За матеріалами tykyiv.com.