Підземне життя, привиди та знаменитості “будинку-тортика”

За адресою Велика Житомирська, 40/2, у Києві розташований будинок, який завдяки своїй архітектурі отримав неофіційну назву “будинок-тортик”. Ця старовинна п’ятиповерхова споруда, зведена у 1912 році, має багату історію, пов’язану з мистецтвом, видатними особистостями та містичними легендами, як розповідає видання ТиКиїв.

Будинок, що вінчає парний бік вулиці Великої Житомирської та з’єднує її з Львівською площею, майже повністю вцілів під час Другої світової війни. Хоча час і бойові дії залишили свій відбиток — на верхніх поверхах вибите скло, частково замінене на ДСП — загалом будівля зберегла охайний вигляд.

Первісний колір цегли, який видно з боку двору, відрізнявся від нинішнього рожево-білого фасаду, що виходить на вулицю. На відміну від більш охайного зовнішнього вигляду, внутрішні балкони, засклені сучасними конструкціями, та кондиціонери дещо спотворюють автентичний вигляд будівлі.

Будинок має два входи: один простий, розташований у дворі, а другий — урочистий, прикрашений ліхтарем, з боку Великої Житомирської. Як і багато будівель того часу, нижні поверхи призначалися для комерції.

Сьогодні тут розташовані численні магазини, а вищі поверхи та сам будинок тісно пов’язані зі світом мистецтва.

Мистецьке життя будинку

У 1913 році, всього за рік після зведення, у будинку відкрився один із перших київських кінотеатрів. Кінотеатр “Ліра”, який зараз вважається найстарішим діючим у столиці та другим в Україні, відзначає понад 110-річний ювілей.

У радянські часи він був відомий як кінотеатр ім. Чапаєва, популярний серед молоді. Після Другої світової війни кінотеатру повернули історичну назву “Ліра”, зосередившись на показі українського, артхаусного та фестивального кіно.

Поруч із кінотеатром знаходиться камерна театральна платформа — театр “Актор”, заснований у 1987 році актором Валентином Шестопаловим. Спочатку він функціонував як театральне кафе, а нині є відомою сценою, де виступають такі актори, як Олексій Вертинський.

Попри певні незручності, пов’язані з залою, театр залишається популярним.

Мистецький дух будівлі також увіковічений у мешканцях, які тут проживали. На третьому поверсі свого часу мешкало подружжя художників Прахових, викладачів Київського художнього училища, до яких часто завітали відомі художники Віктор Васнецов та Михайло Нестеров.

На четвертому поверсі протягом 1943-1993 років проживав видатний нейрохірург, академік Андрій Ромоданов, на честь якого нині названо Інститут нейрохірургії. Його пам’ять увічнена меморіальною дошкою на будинку з 1995 року.

Містичні легенди та підземелля

Окрім своєї багатої культурної спадщини, будинок на Великій Житомирській, 40/2, оповитий містичними легендами про привидів. Мешканці та відвідувачі повідомляють про дивні звуки, шепіт, кроки, а іноді й відчуття тривоги чи раптового холоду.

Деякі свідчать про привид жінки в білому, який зникає при спробі його побачити, та дивне світло, що переміщується вікнами вночі.

Ще одна загадка, пов’язана з будинком, — це чутки про існування підземних ходів під ним. Хоча документальних підтверджень немає, міські легенди стверджують, що під вулицею проходять цілі підземні артерії, які могли з’єднувати будинок з історичними та релігійними пам’ятками Києва, такими як Михайлівський Золотоверхий монастир та Софія Київська.

За різними версіями, ці підземні ходи використовувалися протягом історії: під час війни для переміщення людей і товарів, а також як схованки під час бомбардувань.

Існує припущення, що до війни вони могли слугувати для таємних угод торговців, а також для контрабанди та інших нелегальних справ. Ці легенди додають “будинку-тортику” особливого шарму, натякаючи на можливість “підземного життя” навіть у сучасності.