Коротко: У Києві український Ukrainian Fashion Week сезону Весна/Літо 2027 тривав попри денні російські обстріли, через що три покази довелося перенести в бомбосховище. Дизайнери та організатори назвали російські атаки найбільш руйнівними за весь час, але сезон завершився на оптимістичній ноті: Гран-прі здобула дизайнерка Олександра Сахаудінова за колекцію “Повертаючи світло”.
Молода жінка в довгому червоному шовковому платті, з відповідною помадою та сумочкою у формі серця із золотим ремінцем, чекала на вхід до бомбосховища, де показ мав невдовзі розпочатися, незважаючи на сигнали повітряної тривоги, що лунали над головою.
Це був суботній день, 5 вересня, четвертий день сезону Ukrainian Fashion Week Весна/Літо 2027. Лише напередодні російський удар дроном поцілив у штаб-квартиру Служби безпеки України (СБУ) у центрі Києва серед білого дня, поранивши щонайменше дванадцятьох людей.
Окрім жінки в червоному, інші гості були так само вбрані “з голочки” – дехто на підборах і в шовку – всі спускалися під землю, поки над ними вили сирени. Паніки не було, лише відпрацьований спокій людей, які живуть з цим уже роками. Жінка в червоному знайшла місце серед рядів складаних стільців, і сховище на кілька годин перетворилося на подіум: покази дизайнерів Дар’ї Донець та Vorozhbyt&Zemskova, заплановані поспіль того дня, відбулися саме там, а не в очікуванні відбою тривоги.
Це був другий із трьох випадків цього сезону, коли Ukrainian Fashion Week переносив свої покази в бомбосховище Національного музею мистецтв і культури “Мистецький Арсенал” – третій стався напередодні, коли повітряна тривога перервала фінал показу дизайнера Віктора Анісімова, і він вирішив продовжити в підземному укритті, а не чекати відбою.
Уся продукція цих українських брендів виробляється в Україні.
За словами генеральної директорки Ukrainian Fashion Week Єлизавети Ущавської, збільшення кількості денних атак ускладнило проведення Тижня моди.
«Раніше ми мали більше атак вночі, і тому це не переривало Ukrainian Fashion Week», – сказала Ущавська. «Отже, було близько… я б сказала, 10 повітряних тривог за чотири сезони Ukrainian Fashion Week. Це було не так складно – ну, звісно, було – проводити Тиждень моди під час повномасштабної війни – але особливо цього сезону ми зіткнулися з більшими викликами».
Цього сезону було представлено близько 50 українських брендів на показах, презентаціях та виставці-ярмарку. Як повідомляє Business of Fashion, бренди-учасники відзначили зростання як на внутрішньому, так і на зовнішньому ринку: посилення вітчизняних продажів та розширення присутності в міжнародній роздрібній торгівлі.
Незалежно від обставин, ми продовжуємо рухатися вперед.
І коли розклад Ukrainian Fashion Week порушувався через російські атаки, аудиторія адаптувалася. Один показ затримався більш ніж на дві години, але гості все одно залишилися:
«Усі розуміють, що ми живемо п’ятий рік цієї повномасштабної війни, і ми цінуємо те, що роблять дизайнери, тому що вони створюють – попри все це руйнування та погані новини», – сказала Ущавська, додавши: «Уся продукція цих українських брендів виробляється в Україні».
Модний координатор Анастасія Коченко, яка співпрацює з Ukrainian Fashion Week чотири роки, підтримала цей погляд. Цей сезон, за її словами, був особливо складним через сирени та загальну безпекову ситуацію, але команда доклала зусиль, щоб реалізувати все заплановане – не лише для клієнтів, а й щоб надіслати «сяючу надію» світовій модній індустрії, що подія все ще існує і працює.
«Перше, що спадає на думку – це слово «стійкість» – тому що, незважаючи ні на що, незалежно від обставин, ми продовжуємо рухатися вперед», – сказала вона. «Незалежно від місця, ми намагатимемося показати дизайнерів, передати цю енергію людям, які хочуть побачити шоу».
Вона розмірковувала над історичним значенням проведення показу мод під час війни, зазначивши: «Через 20 років люди обговорюватимуть, мовляв, «Україна робила цей Тиждень моди, той Тиждень моди» – і зрештою, ми впоралися».
Дизайнерка Дарія Чупріна, чий однойменний бренд Chuprina демонструвався на Ukrainian Fashion Week вже 16 років, розповіла, що минулого вересня її показ було скасовано через повітряні тривоги. Але цього року він відбувся, причому на головній сцені, а не в укритті.
«Тож усе чудово», – сказала вона. Проте, «є дуже змішані почуття, як у команди, так і в мене. Дуже важко працювати в нинішніх умовах».
Однак Чупріна, яка родом з Донецька і переїхала до Києва через війну, лаконічно зазначила: «Люди відчувають єдність – тому ми всі тут».
Ремесло, неперервність та нова книга про українське наївне мистецтво
Офіційна програма цього сезону зробила особливий акцент на ремеслі. В центрі уваги виставки «За ремеслом» були українські народні промисли та їхня сучасна інтерпретація українськими дизайнерами, представляючи майстерність як інструмент інновацій та збереження ідентичності.
Цю тему підхопив Gunia Project, київський дизайн-бюро, співзасновницями якого є Марія Гаврилюк та Наталія Каменська.
«Сьогодні ми знову відкриваємо наш новий магазин після реконструкції, а також презентуємо наш останній проєкт – книгу, яку ми видали спільно з Assouline про українське наївне мистецтво», – розповіла Гаврилюк.
Розвивати свій бренд зараз в Україні досить важко, але у нас є наша місія, наше бачення.
Книга «Naïve My Love: Ukrainian Folk Art of the 20th Century» («Наївна, моя любов: Українське народне мистецтво XX століття»), написана журналісткою Анною Лодигіною, представляє близько 40 художників та скульпторів-самоуків.
Гаврилюк та Каменська провели пряму паралель між цими дослідженнями та дизайном Gunia. Насправді, саме слово «гуня» є частиною традиційного українського одягу.
«Це як карпатське ткане пальто, виготовлене за традиційними українськими технологіями, і це був перший предмет, який надихнув нас на дослідження українських майстрів та української культури для створення нових об’єктів», – сказала Гаврилюк. «Основна ідея – переосмислити нашу традицію в нових дизайнерських об’єктах».
Каменська та Гаврилюк відверто говорили про те, наскільки важкою стала ця робота.
«Ми стикаємося з багатьма труднощами та викликами – з електрикою, з логістикою, з тим, що люди йдуть до армії або виїжджають з України», – зазначила Гаврилюк. «Розвивати свій бренд зараз в Україні досить важко, але у нас є наша місія, наше бачення, тому ми намагаємося продовжувати і рости».
Мода як реабілітація: адаптивний одяг на подіумі
Одним із найемоційніших показів тижня став показ бренду Juliya Kros дизайнерки Юлії Перекрістової, чиї останні колекції включають адаптивний одяг для людей з інвалідністю, зокрема для ветеранів війни. Цьогорічний показ завершився тим, що двоє військових ветеранів, кожен з яких мав протез, повели за собою інших моделей подіумом.
«Ходити подіумом ось так, одягаючи щось красиве та модне – це форма реабілітації», – сказала Перекрістова. «Мода відображає те, що відбувається в суспільстві, це проявляється на подіумі. Мода не може бути відокремлена від того, що відбувається навколо нас. Усе, що відбувається, ми висловлюємо через одяг, через наші бренди. Через цей показ ми транслюємо нашу реальність».
Дизайнерка Христина Рачицька представила колекцію під назвою «Опора/Опір», спираючись на понад 20-річний досвід роботи в українському етнічному стилі, який розпочався, за її словами, десять років тому, коли вона почала колекціонувати традиційні українські вишиванки.
«Тільки маючи цю підтримку, маючи нашу українську землю під ногами, ми можемо щось створити після всього, через що ми пройшли», – сказала вона. «Наші чоловіки та жінки борються на передовій своїми тілами та зброєю, а ми боремося своєю дипломатією та культурою».
Дістатися до Києва зі Львова теж було непросто, зазначила вона – повітряні тривоги лунали весь час, а коли вони опинилися в столиці, перебої протягом тижня призводили до багаторазових походів до бомбосховища.
«Ми – заручники викликів, перед якими стоїть Україна», – сказала вона, – «але ми хочемо показати і поділитися якомога більше».
Перемога на завершення сезону
Тиждень завершився тріумфально. Дизайнерка Олександра Сахаудінова здобула Гран-прі на конкурсі молодих дизайнерів Ukrainian Fashion Week «Подивися в майбутнє. Нові форми реальності», який проводиться вже 27 років. Її колекція «Повертаючи світло» була натхненна Сонею Делоне, Олександром Екстер та Казимиром Малевичем.
Доставити її на подіум було окремим випробуванням: за кілька днів до показу вона відправила свої вироби через «Нову пошту» – а потім побачила, як сортувальні потужності перевізника потрапили під російські удари дронів у Київській області та на Одещині.
Лише в день показу вона дізналася, що вся її колекція в безпеці і вона матиме можливість її представити.
На подіумі під час війни
Українська модель Катерина Міклуха, яка брала участь у кількох показах цього сезону для таких дизайнерів, як Juliya Kros та Pustovit, зазначила, що це був найнервовіший Ukrainian Fashion Week за останні кілька років.
«Кілька днів тому була тривога майже щогодини», – сказала вона. І все ж: «Я така схвильована – це дивовижний сезон, дивовижні настрої, тому я дуже щаслива».
Міклуха моделювала в Мілані кілька сезонів, починаючи з 2021 року, а потім у Туреччині, перш ніж вирішити базувати свою роботу в Україні після початку повномасштабного вторгнення.
Я не можу покинути свою країну, коли всі страждають.
«Я була в Мілані, коли почалася війна, і жила з росіянкою, і думала, щось у моєму житті не так. Тому в березні я повернулася до України і почала брати менше контрактів за кордоном», – розповіла вона. Відповідаючи на запитання, чому вона вирішила продовжувати працювати в Україні, а не за кордоном, вона сказала: «Я не можу покинути свою країну, коли всі страждають – це здається правильним».
На запитання, що це говорить про Україну та українців, що покази мод тривають, зокрема й у бомбосховищах, Міклуха відповіла одним словом: незламні.
«Це означає, що я не знаю, що може нас зламати. Тобто, ніщо», – сказала вона.
Ремесло, неперервність та нова книга про українське наївне мистецтво
Офіційна програма цього сезону зробила особливий акцент на ремеслі. В центрі уваги виставки «За ремеслом» були українські народні промисли та їхня сучасна інтерпретація українськими дизайнерами, представляючи майстерність як інструмент інновацій та збереження ідентичності.
Цю тему підхопив Gunia Project, київський дизайн-бюро, співзасновницями якого є Марія Гаврилюк та Наталія Каменська.
«Сьогодні ми знову відкриваємо наш новий магазин після реконструкції, а також презентуємо наш останній проєкт – книгу, яку ми видали спільно з Assouline про українське наївне мистецтво», – розповіла Гаврилюк.
Розвивати свій бренд зараз в Україні досить важко, але у нас є наша місія, наше бачення.
Книга «Naïve My Love: Ukrainian Folk Art of the 20th Century» («Наївна, моя любов: Українське народне мистецтво XX століття»), написана журналісткою Анною Лодигіною, представляє близько 40 художників та скульпторів-самоуків.
Гаврилюк та Каменська провели пряму паралель між цими дослідженнями та дизайном Gunia. Насправді, саме слово «гуня» є частиною традиційного українського одягу.
«Це як карпатське ткане пальто, виготовлене за традиційними українськими технологіями, і це був перший предмет, який надихнув нас на дослідження українських майстрів та української культури для створення нових об’єктів», – сказала Гаврилюк. «Основна ідея – переосмислити нашу традицію в нових дизайнерських об’єктах».
Каменська та Гаврилюк відверто говорили про те, наскільки важкою стала ця робота.
«Ми стикаємося з багатьма труднощами та викликами – з електрикою, з логістикою, з тим, що люди йдуть до армії або виїжджають з України», – зазначила Гаврилюк. «Розвивати свій бренд зараз в Україні досить важко, але у нас є наша місія, наше бачення, тому ми намагаємося продовжувати і рости».
Мода як реабілітація: адаптивний одяг на подіумі
Одним із найемоційніших показів тижня став показ бренду Juliya Kros дизайнерки Юлії Перекрістової, чиї останні колекції включають адаптивний одяг для людей з інвалідністю, зокрема для ветеранів війни. Цьогорічний показ завершився тим, що двоє військових ветеранів, кожен з яких мав протез, повели за собою інших моделей подіумом.
«Ходити подіумом ось так, одягаючи щось красиве та модне – це форма реабілітації», – сказала Перекрістова. «Мода відображає те, що відбувається в суспільстві, це проявляється на подіумі. Мода не може бути відокремлена від того, що відбувається навколо нас. Усе, що відбувається, ми висловлюємо через одяг, через наші бренди. Через цей показ ми транслюємо нашу реальність».
Дизайнерка Христина Рачицька представила колекцію під назвою «Опора/Опір», спираючись на понад 20-річний досвід роботи в українському етнічному стилі, який розпочався, за її словами, десять років тому, коли вона почала колекціонувати традиційні українські вишиванки.
«Тільки маючи цю підтримку, маючи нашу українську землю під ногами, ми можемо щось створити після всього, через що ми пройшли», – сказала вона. «Наші чоловіки та жінки борються на передовій своїми тілами та зброєю, а ми боремося своєю дипломатією та культурою».
Дістатися до Києва зі Львова теж було непросто, зазначила вона – повітряні тривоги лунали весь час, а коли вони опинилися в столиці, перебої протягом тижня призводили до багаторазових походів до бомбосховища.
«Ми – заручники викликів, перед якими стоїть Україна», – сказала вона, – «але ми хочемо показати і поділитися якомога більше».
Перемога на завершення сезону
Тиждень завершився тріумфально. Дизайнерка Олександра Сахаудінова здобула Гран-прі на конкурсі молодих дизайнерів Ukrainian Fashion Week «Подивися в майбутнє. Нові форми реальності», який проводиться вже 27 років. Її колекція «Повертаючи світло» була натхненна Сонею Делоне, Олександром Екстер та Казимиром Малевичем.
Доставити її на подіум було окремим випробуванням: за кілька днів до показу вона відправила свої вироби через «Нову пошту» – а потім побачила, як сортувальні потужності перевізника потрапили під російські удари дронів у Київській області та на Одещині.
Лише в день показу вона дізналася, що вся її колекція в безпеці і вона матиме можливість її представити.
На подіумі під час війни
Українська модель Катерина Міклуха, яка брала участь у кількох показах цього сезону для таких дизайнерів, як Juliya Kros та Pustovit, зазначила, що це був найнервовіший Ukrainian Fashion Week за останні кілька років.
«Кілька днів тому була тривога майже щогодини», – сказала вона. І все ж: «Я така схвильована – це дивовижний сезон, дивовижні настрої, тому я дуже щаслива».
Міклуха моделювала в Мілані кілька сезонів, починаючи з 2021 року, а потім у Туреччині, перш ніж вирішити базувати свою роботу в Україні після початку повномасштабного вторгнення.
Я не можу покинути свою країну, коли всі страждають.
«Я була в Мілані, коли почалася війна, і жила з росіянкою, і думала, щось у моєму житті не так. Тому в березні я повернулася до України і почала брати менше контрактів за кордоном», – розповіла вона. Відповідаючи на запитання, чому вона вирішила продовжувати працювати в Україні, а не за кордоном, вона сказала: «Я не можу покинути свою країну, коли всі страждають – це здається правильним».
На запитання, що це говорить про Україну та українців, що покази мод тривають, зокрема й у бомбосховищах, Міклуха відповіла одним словом: незламні.
«Це означає, що я не знаю, що може нас зламати. Тобто, ніщо», – сказала вона.
