Музей порцелянових фігурок у Києві — це унікальна установа, яка продовжує працювати попри війну. Тут представлені численні рідкісні та надзвичайно цінні порцелянові вироби від різноманітних виробників, а відвідувачі можуть познайомитися з історією та мистецтвом порцеляни. Музей очолює наш колега, Олександр Швець, який є його засновником і власником.
Під час війни багато музеїв в Україні закрилися або скоротили свою діяльність. Дехто боїться за безпеку своїх експонатів, інші не можуть забезпечити безпеку відвідувачів. Однак деякі продовжують розвиватися і навіть у воєнний час роблять усе можливе, щоб вижити та залучити відвідувачів.
Одним із таких є Музей порцелянових фігурок у Києві, який налічує тисячі експонатів — від витворів найвідоміших преміум-брендів до унікальних історичних артефактів із зон бойових дій російсько-української війни.
«Все почалося з маленької фігурки іспанської порцеляни, яку ми з дружиною Галиною купили на іспанському острові Майорка». З того часу ми так захопилися ідеєю колекціонування іспанської порцеляни Lladro — на нашу думку, найкращої у світі — що буквально почали полювати за нею по країнах та континентах. Трохи згодом, вирішивши показати всім, що іспанська порцеляна справді найкраща у світі, ми почали доповнювати колекцію творами інших відомих виробників», — розповідає засновник музею, журналіст та багаторічний головний редактор газети «Факти і коментарі» Олександр Швець.
Основу колекції складають роботи іспанського виробника порцеляни Lladro. Деякі з цих виробів є справжніми шедеврами мистецтва та були випущені обмеженим тиражем — у світі їх існує лише кілька сотень, до кожного виробу додається сертифікат.
«Це надзвичайно кропітка і делікатна робота. Але вона захоплює погляд», — каже Швець.
Найбільше вражають квіткові композиції — кожна пелюстка тут також створюється окремо, а велика композиція випалюється всередині, після чого пелюстки набувають кольору.
«Уявіть, наскільки точно це має бути розраховано, щоб під час термічної обробки порцеляни колір кожної пелюстки вийшов саме таким, яким його задумав художник», — зауважує Швець.
Для порівняння, музей також має зали, присвячені європейській та азійській порцеляні, які мають більш історичний характер.
Так, у європейському розділі представлені колекції майстрів з Австрії, Англії, Франції, Італії та Німеччини, зокрема вироби Royal Daulton, Royal Vienna, Velstadt, Capodimonte, датовані XVIII-XIX століттями.
Особливо вражає азійський зал з історичними японськими вазами, яким понад 200 років — це одна з найбільших колекцій японського мистецтва в Україні.
Деякі вироби виглядають настільки свіжими та живими навіть після століть.
Також є український зал, де представлено багато робіт видатних майстрів та різних підприємств, зокрема, здавалося б, схожі вироби радянського періоду, які, проте, мають зовсім різні деталі.
Петриківський розпис на багатьох із них, навіть на масових виробах, виконаний на найвищому рівні та слугує гарним прикладом для тих, хто хоче ознайомитися з традиційним українським мистецтвом.
Найдивовижніше те, що відвідувачі продовжують приходити до музею попри війну. Швець переконаний, що мистецтво — це частина культури та пам’яті, яку потрібно плекати, зокрема й у складні часи.