Коротко: Акторка та амбасадорка платформи United24 Кетрін Віннік поділилася з Kyiv Post враженнями від третього візиту до охопленого війною Києва, ночей під ракетними та дроновими атаками, а також про роботу фонду Winnick Foundation. Вона розповіла про боротьбу з глобальною “втомою від війни”, підтримку українських дітей та жінок, важливість заохочення Голлівуду до створення фільмів про українську історію та чому мріє зіграти княгиню Ольгу.
Голлівудська акторка, режисерка та амбасадорка UNITED24 Кетрін Віннік повернулася до охопленого війною Києва напередодні Дня Незалежності України. В ексклюзивному інтерв’ю Kyiv Post вона поділилася своїми відвертими враженнями від перебування в укриттях під час балістичних ракетних ударів, розповіла про свою гуманітарну діяльність у фонді Winnick Foundation та пояснила, чому світ не повинен піддаватися “втомі від війни”. Віннік також говорила про вшанування свого українського коріння, незламний дух звичайних українців та нагальну потребу виправити спотворення історії Київської Русі у світовій попкультурі.
Kyiv Post: Кетрін, як чудово бачити вас у Києві напередодні 35-річчя Незалежності України. Давайте почнемо з головної події – ви отримали державну нагороду від Президента Володимира Зеленського. Що означає ця відзнака для вас?
Кетрін Віннік: По-перше, я дуже вдячна за можливість бути тут, у Києві, напередодні 35-річчя Незалежності. Це неймовірно – повертатися сюди. Це мій третій візит до Києва, і стійкість українського народу надзвичайно надихає.
Нещодавно ми проводили саміт UNITED24, і я була здивована та глибоко вдячна, що Президент Зеленський нагородив мене. Але, що найважливіше, я відчуваю, що саме він заслуговує на нагороду за те, що він є голосом українського народу, переживаючи все це щодня. А вам, українці, ваша сила та мужній погляд на речі надихають увесь світ. І, будь ласка, знайте, хоч би якими важкими були ці часи, не здавайтеся. Ми всі думаємо про вас і стоїмо пліч-о-пліч з вами.
Ви активно підтримуєте платформу United24. Бачачи конкретні результати, який проєкт вразив вас найбільше за цей час?
UNITED24 – це неймовірна платформа у багатьох аспектах. Вона не лише працює з жінками та дітьми на гуманітарній основі, але й допомагає їм в освіті та культурі, повертає викрадених Росією дітей та зберігає українські традиції та спадщину.
Зараз я прямую до дитячої лікарні, щоб мати нагоду особисто поспілкуватися з дітьми. Сьогодні також планую оглянути Київ, щоб побачити, що відбувається, і як щоденні удари впливають на життя людей.
Для мене честь бути частиною UNITED24. Її амбасадори з усього світу – дуже мужні, але також мають голос. І це те, чого ми не можемо втратити як публічні особистості, а тим більше як цивільні. Ми всі повинні говорити, робити правильні речі, захищати людство і намагатися якнайшвидше покласти край цій війні.
Що змінилося у вашому сприйнятті Києва та України загалом порівняно з попередніми візитами?
Перший раз я була тут до війни як гостя Президента Зеленського та Першої леді і мала нагоду відсвяткувати День Незалежності. Звісно, багато що змінилося з початком війни. Я також приїжджала минулого року і бачила мужню боротьбу та стійкість українців, які йшли на передову, на поле бою.
Але що мене справді здивувало під час цієї поїздки, так це стійкість у повсякденному житті, бачити, як люди живуть своїм життям під час цих авіаударів. Я тут менше ніж 48 годин, але минулої ночі мені довелося спускатися в укриття, здається, чотири рази через балістичні обстріли. І мене обурює не лише те, що ми через це проходимо, але й надихає український народ, який продовжує жити своїм звичайним життям, не дозволяючи цьому зламати себе.
Стає все важче збирати кошти для України через так звану глобальну “втому від війни”. Чи вдалося вам зробити або змінити щось, щоб люди почали інвестувати? Чи змінився ваш підхід?
Зараз ми переживаємо “втому від війни”, і це те, чого не можна ігнорувати. І я вважаю, що важливо розповідати про те, що відбувається в Україні, і знаходити різні наративи для цього. Вам не обов’язково бути українцем, щоб турбуватися про безпеку своїх дітей. Вам не обов’язково говорити українською чи мати українську кров, щоб зрозуміти, що таке боротися за свою свободу та майбутнє. Тому я вважаю, що це людська проблема та людська… реакція для кожного – підтримувати те, що правильно на людському рівні. І ми повинні знаходити різні способи розповідати цю історію.
Йдеться про те, щоб показати обличчя тих, через що щодня проходять солдати, щоб розповісти, як жінки втрачають близьких і сім’ї розпадаються. Ці історії потрібно розповідати. І їх безліч. Повсюду є стійкість, і нам потрібно знайти шляхи, як поділитися цим зі світом, щоб не втомлюватися. Як людина з Америки, я розумію, чому вони втомлені, але українці не мають розкоші втоми. Вони мусять жити з цим щодня.
Кетрін, розкажіть, будь ласка, про ваші враження від сьогоднішнього дня.
Я бачила, як усе змінилося з початку війни. Я мала честь провести ранок з організаціями Bring Kids Back, Voices of Children, і побачити, що вони роблять для дітей, яких окупувала Росія, а потім повернули. І неймовірно бачити, скільки підтримки вони надають їм через психологічну та арт-терапію, створюючи безпечне середовище, де вони можуть пережити свої почуття та відчути безпеку. І я вважаю, що важливо бути поруч з українськими дітьми та надавати їм необхідну підтримку, щоб вони могли розвиватися.
Як амбасадорка UNITED24, я побачила деякі руйнування, що сталися навколо нашого міста в Києві. Я відвідала книгарню, яка була повністю зруйнована, і було боляче бачити, як культура наших книг та української літератури була знищена без причини, окрім намагання стерти українську спадщину.
Я бачила один з найбільших ударів біля станції метро… також бачила руйнування житлових будинків просто поруч… це було боляче бачити.
Я заснувала Winnick Foundation кілька років тому разом зі своєю матір’ю, спеціально для допомоги жінкам та дітям у всьому світі, які не мали голосу чи платформи. Україна стала моєю ініціативою. Через біль, смуток та розпач, я вважаю, важливо пам’ятати про силу та мужність українського народу та його стійкість. І план на майбутнє – знаходити способи допомагати, використовуючи платформу, мій голос, щоб розповідати історії людей, тих, хто на передовій або вдома, хто живе своїм звичайним життям, стикаючись з авіаударами.
Минула ніч була моєю першою ніччю в Києві [під час цього візиту], і це була одна з найважчих ночей у моєму житті. Прокинутися посеред ночі від сповіщення на телефоні та бігти в укриття менш ніж за дві хвилини через потенційний балістичний ракетний удар – було так важко уявити, що серце вискакувало з грудей. Ось через що українці змушені проходити щодня, живучи в таких умовах, не знаючи, чи це буде балістична ракета, на яку є дві хвилини, чи атака дрона.
Останні слова, які мені казали місцеві, були: “Спокійної ночі”. І це те, чого я ніколи раніше не чула. Зазвичай кажуть: “На добраніч, побачимося”. А тепер вони кажуть: “Спокійної ночі”. І… я хочу, щоб американський народ та весь світ побачили це, і зрозуміли, що мир не можна сприймати як належне, бо українці його зараз не мають.
Які плани вашого фонду на майбутнє?
Плани Winnick Foundation на майбутнє – продовжувати бути платформою, де люди можуть довіряти своїм пожертвам, знаючи, що кожен долар піде в правильні руки, щоб допомогти Україні зараз, допомогти жінкам і дітям, а також іншим платформам, яким ми допомагаємо рухатися вперед.
І я, будучи не лише українкою, але й людиною, досить прозора щодо того, куди йдуть гроші. Я думаю, є багато людей, багато НУО, про які ви не знаєте, куди йдуть гроші, але це принаймні походить від моєї родини і побудоване на цінностях.
Що ви вважаєте своїм найбільшим досягненням?
Я не впевнена, чи маю одне конкретне особисте найбільше досягнення. Для мене це – говорити про те, що відбувається в Україні, приїжджати в місце, яке зараз перебуває під постійними атаками, і бачити, як тут живуть щодня. І я думаю, це повернення з історіями та розповідями про те, як усі живуть щодня.
Вчора я розмовляла з місцевою мешканкою. Її чоловіка повернули в рамках обміну військовополоненими. Її чоловік важить лише 47 кілограмів, і я чула, як посттравматичний стрес впливає на неї… Але через їхній шлюб їй довелося з цим впоратися.
Є так багато історій, і я вважаю, що важливо, щоб ми не забували. Але я скажу вам одне: дух українців незламний.
Я знаю, що я не звідси і не народилася тут, але я маю українське коріння, тому я скажу: я пишаюся бути українкою.
Які найбільші міфи про Україну та війну вам доводиться розвінчувати?
Я думаю, є кілька міфів. Один з найбільших – це те, що Україна – це далека країна, а війна не стосується інших, і це не їхня проблема. Я вважаю, що для американців і для всього світу важливо усвідомити, що… вам не обов’язково бути українцем, щоб дбати про безпеку своїх дітей та водити їх до школи, вам не обов’язково говорити українською, щоб боротися за свободу чи розуміти її важливість, за своє майбутнє, за своїх дітей, онуків.
Я думаю, це універсальне питання, це людське питання, і я думаю, кожен може з цим ототожнити себе. Тому ми не можемо втомлюватися від війни чи новин. Нам потрібно знаходити різні наративи та різні способи розповісти людську історію, яка буде зрозумілою для всіх культур, усіх країн. Це питання, яке ми не повинні замовчувати, а вирішувати, і слухати історії людей України. Кожен може з цим ототожнити себе.
Яка українська ініціатива чи волонтерський рух здивували вас чи ваших західних друзів найбільше?
Що мене найбільше здивувало, так це кількість митців, які зараз виходять на перший план. Українські поети, музиканти, художники та співаки – українська культура настільки багата і красива. І якщо це через активне вираження через їжу, пісню чи танець, це те, що люди повинні бачити в Україні. Війна має болісні історії, але також важливо нагадувати всім, наскільки надихаючими, мужніми, красивими та поетичними є традиції та культура.
Яке ваше улюблене місце в Києві? Місце, куди ви любите повертатися, де відчуваєте зв’язок і маєте коріння?
У мене є одне улюблене місце в Києві… Це мій третій візит. Кожного разу, коли я повертаюся, моє серце стає повнішим. І це Батьківщина-Мати, де ми днями проводили саміт.
Стоячи під цією прекрасною статуєю жінки, зробленої зі сталі, яка тримає меч і щит з українським тризубом. Це так красиво бачити. І це само по собі дуже потужно. І я надихаюся щоразу, коли бачу це з українським прапором на передньому плані. Я чула, що зараз під час Дня Незалежності її підсвічують. Я збираюся піти туди сьогодні ввечері, щоб побачити статую, яка світиться. Я дуже рада це побачити.
Яка ваша улюблена українська страва?
О, моя улюблена українська страва! Я виросла, ївши багато борщу. У нас насправді є сімейний рецепт борщу. Так, моя баба [бабуся] дала його мені, і, звісно… я виросла на пирогах, варениках, і, звичайно, я б сказала, борщ. Це має бути борщ. Але сметана, вершки, це так смачно. Я насправді навчилася готувати його сама, і мені подобається його готувати, бо це акт любові. І це нагадує мені про мою бабусю.
Для наших українських читачів ви переважно відомі як Лагерта з “Вікінгів”. Це не секрет, але те, як сценаристи показали Київську Русь, було жахливо, бо це була гротескна копія Москви, російської культури, і не було нічого спільного з реальною історією.
Цікаво, що ви згадали це. Я пам’ятаю, як читала ті сценарії, розмовляла з Майклом Херстом і ставила під сумнів автентичність, адже він історик. Ми говорили про достовірність, залежно від того, яку історію він читав. Тож я не можу багато про це говорити, але я відчуваю, що настав час українцям розповідати свою історію, свою історію, і переконатися, що світ розуміє, за що ми боремося – за свободу – і наскільки важлива ця демократія, і наскільки важливо для українського народу зберегти цю культуру та спадщину живою.
Я думаю, нам потрібен голлівудський український фільм. Я думаю, нам потрібно кілька таких фільмів. Є так багато історій, які треба розповісти, і нам потрібен чудовий режисер, продюсер, актор, щоб донести українські історії до широкої аудиторії.
З усіх відомих українських жінок, якого персонажа ви б найбільше хотіли зіграти?
Є один сильний жіночий персонаж, [чию історію] потрібно розповісти. І це історія княгині Ольги. Ви повинні зрозуміти та показати світу, наскільки вона насправді сильна. Граючи Лагерту, я думаю, я можу втілити її образ.
Дивіться відеоінтерв’ю з Кетрін Віннік на YouTube-каналі Kyiv Post.
Автор висловлює подяку комунікаційній команді UNITED24 за допомогу в організації інтерв’ю.