Впродовж останніх півтора року Київрада підтримала перейменування понад 300 вулиць, провулків, проспектів та площ, назви яких пов’язані з країною агресоркою та радянським союзом. Також у межах дерусифікації була перейменована вулиця Олександра Глазунова у Печерському районі столиці.
Вона виникла в історичній місцевості Саперне поле у 1950-ті роки, отримавши назву на честь відомого російського композитора та педагога, автора балету «Раймонда» Олександра Глазунова. Оскільки життя і творчість митця мало пов’язане з історією нашого міста, експертна комісія з перейменувань порекомендувала включити вулицю Глазунова до переліку міських об’єктів, назви яких пов’язані з російською федерацією або її сателітами.
Дмитро Годзенко з сином Олексієм. Фото: Портал «Український меморіал»
Згодом, з метою деколонізації столичної топоніміки, кияни у застосунку «Київ Цифровий» обрали нову назву для цієї вулиці.
Серед запропонованих варіантів найбільшу кількість, а саме 8 576 голосів набрала пропозиція — на честь старшого сержанта Збройних сил України, учасника російсько-української війни, народного Героя України Дмитра Годзенка.
На початку лютого 2023 року, за результатами голосування та на основі експертних висновків депутатський корпус Київської міської ради підтримав рішення щодо перейменування цієї вулиці на честь полеглого героя АТО.
Дмитро Годзенко у 1985 та 2015 роках. Фото: Портал «Український меморіал»
Дмитро Годзенко народився 17 листопада 1966 року у Львові. Середню освіту здобув у місцевій школі №6.
Згодом юнак продовжив навчання у Львівській політехніці.
У 1985—1987 роках проходив строкову військову службу. Служив у 26-му топогеодезичному загоні Прикарпатського військового округу (військова частина 64 993, місто Чернівці).
У 1990 році закінчив навчання у Львівському політехнічному інституті (нині — Національний університет «Львівська політехніка»). Потім працював на різних посадах у цивільному секторі на підприємствах Львова та Києва.
Зокрема, працював головним інженером Метрологічного центру Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
У 2013 Дмитро став активістом Євромайдану. Фото: Портал «Український меморіал»
У часи Революції Гідності, Дмитро Годзенко бере активну участь в усіх героїчних подіях Євромайдану.
В лютому 2015-го активіст добровільно прийшов до Печерсько-Голосіївського військового комісаріату та згодом був призваний за мобілізацією до ЗСУ.
Пройшов військовий вишкіл на загальновійськовому полігоні (військова частина А4152, село Мала Любаша Костопільського району Рівненської області). Служив головним сержантом — заступником командира взводу 17-го окремого мотопіхотного батальйону 57-ї окремої мотопіхотної бригади Сухопутних військ Збройних Сил України (військова частина польова пошта В2304).
З березня 2015 року брав участь в антитерористичній операції на сході України. Позивний «Годзила». Воював під містом Горлівка Донецької області.
Місцеві мешканці любили «Годзилу», а сепаратисти складали про нього легенди. Фото: Портал «Український меморіал»
Дмитро Годзенко під час інтерв’ю щодо ситуації на фронті. Фото: Портал «Український меморіал»
За період служби він став легендою як серед українських військовиків, волонтерів та журналістів, так і серед проросійських сепаратистських угруповань. Особливо любили його за доброту місцеві мешканці, які не завжди позитивно сприймали українських військовослужбовців.
Також військовому вдалося перекрити потоки контрабанд, які возили через блокпост у Майорську, а також відновити електро- та водопостачання місцевим мешканцям.
За спогадами близьких, у Зайцевому він пережив усе. Ставив українські прапори та знімав монументи Леніна, а також допоміг місцевим полагодити підірваний водогін.
Військовий загинув за день до своєї демобілізації. Фото: Портал «Український меморіал»
Фото: Портал «Український меморіал»
Про відважного «Годзилу» сепаратисти складали легенди, а місцеве населення — любило за його доброту.
У вересні 2015 року Дмитро отримав важкі осколкові поранення спини під час мінометного обстрілу у районі житлового масиву Майорськ (північна околиця міста Горлівки). Після лікування в Ірпінському військовому шпиталі, не дочекавшись одужання, вирушив на передову.
Дмитро Годзенко у 2015 році під час АТО на Донеччині. Фото: Facebook О.Годзенка
Олексій Годзенко продовжив справу свого батька. Фото: Facebook О.Годзенка
31 березня 2016 року близько 6:00 старший сержант Дмитро Годзенко загинув від осколкових поранень під час мінометного обстрілу поблизу селища міського типу Зайцеве Горлівської міської ради (з вересня 2016 року — Бахмутського району) Донецької області. Це сталося за день до демобілізації військового.
З «Годзилою» попрощалися 3 квітня 2016 року. Поховали героя на Лук‘янівському військовому кладовищі у Києві.
Нагороджений орденами «За мужність» II (22.01.2018; посмертно) та III (21.03.2016) ступенів, недержавною нагородою — орденом «Народний Герой України» (24.07.2016; посмертно) та медалями.
Дмитро Годзенко з сином Олексієм.
У полеглого військовослужбовця залишилася родина та двоє дітей.
Старший син Олексій, до початку російської агресії був цивільним журналістом, працював на українському телеканалі «24 канал». Згодом також підписав контракт зі Збройними силами України.
Минулого року заслуги Годзенка-молодшого, що також має позивний «Годзила», на службі особисто відмітив тодішній Міністр оборони України Олексій Резніков. Він нагородив хлопця за сміливість та героїзм у боротьбі проти загарбників, вручивши йому почесну для кожного військовослужбовця нагороду — іменну вогнепальну зброю.
Олексій годзенко у звільненому від окупантів Херсоні. Фото: Facebook О.Рєзнікова
Також відомо, що окрім служби на фронті, Олексій Годзенко активно виступає в інформаційному просторі, відстоюючи права та інтереси України, і демонструючи незламність українських захисників.
Восени минулого року, деякі ЗМІ повідомляли, що на чоловіка був скоєний замах: невідомі напали на військовослужбовця під час прогулянки територією ботанічного саду, завдавши йому три удари ножем у грудну клітину.
За інформацією поліції, наразі триває слідство, а потерпілий перебуває у важкому стані.
***
Повний перелік вулиць Києва, перейменованих з 2014 року.
У разі перейменування вулиці, документи киянам змінювати не потрібно.
До теми: Генерал із серцем солдата: у Печерському районі з’явилася вулиця Сергія Кульчицького.
Військовий діяч став одним з основоположників добровольчого руху в Нацгвардії України, а також, мав авторитет справжнього бойового генерала, від самого початку війни на сході, завжди йшов попереду разом зі своїми хлопцями.
Тетяна АСАДЧЕВА, «Вечірній Київ»
Sourse: vechirniy.kyiv.ua
